КАЗКА ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ

Жила собі дівчинка. І була вона така гарна, що милувалися нею усі навколо. Одягнена була у чудову вишиванку, червоні чобітки та на голові мала віночок з квіточок. Називалася ця дівчинка Українська мова. Дуже гарно співала вона і розмовляла чудовою українською мовою.

Пісня

І все було добре, та прийшла з сусідньої ворожої країни зла пані Помилка. Ця недобра особа одягнена була у все червоне, її вогняно-червоні губи та злий погляд не віщували нічого доброго.

Помилка. Я найвідоміша у світі пані Помилка.  Без мене було б зовсім нецікаво жити, а насправді просто сумно. Всі такі грамотні, пишуть без помилок, розмовляють правильно. Ну що то за життя. Треба щось влаштувати.  Знаю, що варто зробити . Вкраду я слова у Мови. А що вона варта німа. І всі німі стануть. Буде вона говорити, а нічого не чути. Ото добре я придумала. Зараз начаклую.

Чари-бари, чорні хмари

Прилітайте, усі слова викрадайте

Несіть їх далеко, ховайте надійно

Хай змовкне навіки земля!

(Звучить мелодія вітру, гасне світло, Мова з’являється, щось говорить, а її зовсім не чути)

Прийшли діти (хлопець і дівчинка).

-         Ой, що ж сталося, що ж це буде з нашою красунею Мовою? Марічко ( чи інше ім’я), як допомогти нашій Мові?

-          

-         А що з нею не так? Вона така, як і була. Хіба ні?

-          

-         У нашої Мови вкрали слова

Обрізали голос, позбавили пісні

І дерево - Мова засохло ураз

І листя пропало, і квіти.

(Виносять деревце без листочків і квіток)

(Мова плаче, щось пояснює, але її ніхто не чує)

- Не знаю, але мав би бути якийсь вихід з цієї ситуації.

-Думаю, що нам допоможуть наші вірні друзі-частини мови.

-         Покличемо їх зараз разом! (гукають)

-         Вірні друзі, частини мови, прийдіть, рідній українській мові допоможіть!

Виходить Іменник зі словами на кольорових листочках чи квіточках і кріпить на деревце-Мову

Імена я  називаю,

Добре всі предмети знаю,                                                                                                                                                  Хто? і Що? питання маю,                                                                                                                                                            Хто ж іменника не знає!

Наше деревце-Мова відродиться обов’язково!

 

 Ознаки я  розповідаю,

На питання: Який? Яка? Яке? відповідаю.

З іменником товаришую,

Дуже добре його характеризую.

Звісно, я, Прикметник,  допоможу нашій Мові, і вона знову звучатиме!

 

 Усе - усе вам порахую,

Дітей у класі, кошенят у мами-кішки

Порядок при лічбі з’ясую

Не помилюсь ані трішки.                                                                                                                                                                         Оці гарні словосполучення зі мною, Числівником, допоможуть нашій Мові!

 

Дію виконую й дію творю,

Дії усякій пояснення даю.

Я дієслово, самостійна частина мови,

Дуже важлива й обов’язкова!

Без моїх слів ніколи не оживе наша Мова, тому я з радістю допоможу!

 

 Я і Ти, Він і Вона

Разом дружна Ми сім’я.

Я- Займенник, що  всіх об’єднав,

Усі особи Нам назвав.

А хіба без нас, Займенників, може бути щасливою наша Мова? Тому і я охоче їй допоможу!

 

Я незмінний і розумний

З Дієсловом я дружу

Стрибаю високо, пірнаю глибоко

Про ознаки ознак усім розкажу.

Ви, мабуть, впізнали мене, друзі? Звісно, я Прислівник, і дуже хочу допомогти нашій Українській Мові. Тому теж додам свої слова-листочки на це деревце- мову!

( до деревця підходить Помилка, хоче зірвати квіточку і каже:

 

Недарма я пані ПомИлка

І пОмилкою можу буть

Зірву я квіти і листочки

Про мову всі забудуть тут

 

Іменник проганяє її і каже:

-         Ану, геть, нахабна Помилко, не завдавай шкоди нашій Мові. тДрузі, частини мови, приходьте усі і допоможемо нашій мові

Прийменник

 

Я поведу усіх  ДО школи

і засміюся ПІД вікном.

Сипну зоринками довкола,

розкажу казку ПЕРЕД сном.

Без моїх маленьких слів-прийменників ніколи не заговорить наша красуня МОВА!

 

Сполучник

Я дуже схожий на місточок,

що члени речення єдна,

щоб ти не впав у слів струмочок,

тому що глибоко до дна.

Я Сполучник і дуже люблю нашу Українську мову, тому з радістю доєднаюся.

 

Частка

Про мене, мабуть, ви забули,

а я важлива, хоч мала

Без мене ну ніяк не можна

Бо частка дівчинка зовсім не проста.

Саме так, я Частка, і без мене не можна допомогти нашій Мові. Тому я додаю свою квіточку і свій листочок.

 

Вигук

У мові вигук теж по праву,

як рівня, місце посіда:

овва! добридень! леле! браво!

Тут не назвати всіх - шкода!

 

Дівчинка

Подивіться, яким гарним стало наше деревце-Мова. Якими різнокольоровими барвами заграло.

(виходить Мова)

Дякую, друзі, що не покинули мене у біді. Ви повернули мій скарб-слова, тому я знову можу говорити.

 

РІДНА МОВА

Сію дитині

В серденько ласку.

Сійся-родися

Ніжне «будь ласка»,

Вдячне «спасибі»,

«Вибач» тремтливе, —

Слово у серці —

Як зернятко в ниві.

«Доброго ранку!»,

«Світлої днини!» —

Щедро даруй ти

Людям, дитино!

Мова барвиста,

Мова багата,

Рідна і тепла,

Як батьківська хата.

В. Гринько

(виходять усі персонажі казки і співають пісню про українську мову біля деревця-Мови).